|
Предыдущая Следующая
«Звір» живе переважно допомоги ззовні й фізичної, а чи не внутрішньої і духовної життям. Ідея фізичної сили дуже приваблює молодого Зощенка. Саме «величезної своєї силою», «ідеєю фізичної сили» зачарував його Маяковский.
З звіром пов'язується ідея насильства. Реалізується вона у ницшевском мотиві усмиряющего жінку нагайкою: в «допечатных» творах Зощенка можна знайти три прикладу що така. Герой філософської казки «Примха короля» ремствує те що, що він «занадто добра й м'який», тоді як «жінці потрібен хлист». Хлист з'являється й в фейлетоні «Чудова зухвалість», де автор порівнює Росію з жінкою, яку борються два владаря — Керенський і більшовики. Останні утихомирюють її хлистом: «Було безсилля і всі кричали: «Сильніше». І тепер виповнилося бажання... Поцілуйте ж хлист, занесений над вами... Ви кажете, що жорстоко? Так, зате владно...». Варіації на задану тему нагайкою розпізнаються й у оповіданні «Негідник»: «Хочеш — удар отим-он стэком. Саме його я поцілую. Я люблю...» — говорить героєві женщина.
Звернімося тепер до протилежного типу персонажів. Що означають для Зощенка слова «мертвий» і «неживої»? По-перше, неживе передбачає пассивность:
[pic]
Шарж М. Радлова
«Якийсь закон землі змушує щось робити, кудись йти, але немає свою волю, своїх бажань», — пише Зощенка про героїв Зайцева у розділі «Неживі люди» книжки «У». «Поезією безвілля» називає Зощенка твори Зайцева. Також пасивно поводиться «неживої» герой з раннього оповідання самого Зощенка «Негідник». Борис виявляється багатослівним, але боязким і нерешительным»
(«Ні у мене звіра якогось», — визнається він). Пасивність пов'язують із багатослівністю та в фейлетоні «Чудова гидоту». «Слів багато, безодня слів немає і сміливою зухвалості, зухвалості творчої і непримиренності до ворогам своїм». Невипадково згодом «коротка фраза» і «дрібний жанр» приймаються самим Зощенка на противагу «багатослівній» класичної прозі XIX века.
По-друге, «неживими» виявляються люди, які випадали з соціального системи, не знаходять собі місця у життя. Так було в повісті «Сірий туман» мотиви смерті" й безжиттєвості постійно супроводжують героїв, вирішили втекти до лісу у Петрограді до з голоду і життєвих невдач. Слабкому і некрасивому студентові Повалишину, любителю романтики та Блоку (а ім'я Блоку постійно пов'язується у Зощенка з «неживими людьми» — пригадаємо Мішеля Синягина) змінює красуня-дружина і хвалиться перед чоловіком своїми «перемогами». Згодом ні оповідачем він, ні дружина немає собі місця у післяреволюційному місті, стають «неживими»: «Тонкими холодними губами поцілував її Повалишин й подумав, що цілує ніби мертву. Чи, можливо, і він мертвий». Ті ж мотиви виявляємо описання іншого героя-беглеца, Ведмедики: «Обличчя чисте ^звичайне, але очі, але губи — що мені таке? Очі лихоліття і каламутні. Отакі очі й бридливі губи бачив Повалишин якось у сторожа, бачив смерть в усій повноті, в покойницкой».
Предыдущая Следующая
© М. Зощенко, 1926 г.
|
