|
Предыдущая Следующая
Вважають, що його темою «Невдахи» є гроші й осміяння їх до влади над деякими людьми. Хоча центральною подією стає зникнення великої суми, усе, що з цим пов'язано, має лише непряме значення. Комедія є скоріш роздуми старіючого людини — головний герой — про сенс життя: якогось моменту він вірить, що став саме гроші не можуть дати їй любов, повагу оточуючих, щастя, зате принаймні розвитку дії виникають нові й нові мотиви, теми, думки. Взаємини героїв не піддаються однозначним трактуванням, змушують і глядача (читача) замислитися над тим, що саме кожен із нас з себе представляє. Зощенка не полишає комедійного жанру, проте «Нехай невдаха плаче» очевидно наближає його до драми психологічної, яка при злитті з «водевільною» формою міг би відкрити невідомі досі драматургічні возможности.
Усі комедії, звісно, не позбавлені недоліків, але що їх значення до творення Зощенка, так нашої драматургії значно істотніше, ніж. Письменник перебуває на початку шляху, який за нормальний плин подій б міг навести до утвердження театрі особливого художнього напрями, справді, не має у Росії глибокого коріння і серйозних традицій. Але штучно перерваний, цей нелегкий шлях недоотримав розвитку, а Зощенка не потрапило до числа провідних драматургів. Його п'єси сьогодні забуті, який був осмисленими і вивченими. Спроби деяких режисерів 1960-х років повернути до них інтерес нічого не привели, хоча окремі спектаклі (наприклад, «Парусиновий портфель» Театру їм. О.С. Пушкіна) мали успіх. Навіть у наші дні драматургія Зощенка мало входить у лунаючи збірники його творів, тим більше, деякі п'єси, і зокрема, «Дуже приємно», взагалі ніколи не повністю були опубликованы.
Потрапивши у страшну опалу, письменник не перестав займатися драматургією. Він залишив два варіанта комедії «Річ про розлучення» для лялькового театру й дуже багато варіантів комедії, обличающей капіталістичну дійсність, якої давав різні назви: «Тут вам буде весело», «Двійник», «Щастя земне» і пр.
Предыдущая Следующая
© М. Зощенко, 1926 г.
|
