|
ѕредыдуща¤ —ледующа¤
ќстанн≥ п'Їси «ощенка не були надрукован≥. —початку Ч через його опали, а згодом, напевно, через небажанн¤ скомпрометувати без того страшно ¤ке постраждало в≥д влади письменника: сучасна людина справд≥ може вз¤ти «ощенка за типового рад¤нського кон'юнктурника. Ќасправд≥ ж справ≥ ц≥ комед≥њ саме св≥дчать, що «ощенка пручавс¤ довго, значно б≥льше, н≥ж було можливо, й забути про них, не прид≥л¤ти њм уваги не можна хоча б оск≥льки вони п≥дкреслюють глибину котра сп≥ткала його трагедии.
“еатр «ощенка Ч це 10 п'Їс, 8 одноактних комед≥й, 2 л≥брето, безл≥ч сценок (дл¤ сатиричних журнал≥в 20Ч30-х рр. ЂЅузотерї, Ђ—м≥хачаї, ЂЅегемотї Ч п≥д р≥зними псевдон≥мами), м≥н≥атюри дл¤ естради. ¬≥н писав дл¤ театру й про театр. “ак чи ≥накше, конкретний анал≥з не обходитьс¤ без залученн¤ рамки ≥грових театральних категор≥й: терм≥ни Ђклоунада речейї, Ђобличч¤ ≥ маскаї Ч обов'¤зковий супутн≥й анал≥зу инструментарий.
≤ все-таки Ч що таке “еатр «ощенка, кор≥нн¤, традиц≥њ, ѕрирода ≥ характер, жанров≥ особливост≥? “еатр «ощенка Ч ¤вище багатостороннЇ, не закр≥плене лише традиц≥йними пон¤тт¤ми Ђу¤вленн¤ї. ¬≥н розгортаЇтьс¤ в≥дразу на к≥лькох сцен≥чних майданчиках: 1. побут; 2. проза; 3. власне театр, проростаЇ кр≥зь побут. √адаю, що “еатр «ощенка Ч спос≥б взаЇмод≥њ з побутом, спос≥б ≥снувати, жити, виживати, а чи не гинути у тому мире.
—пробую дати раду цих сцен≥чних майданчиках, в спонтанност≥ њх возникновени¤.
ќтже, театр «ощенка Ч це основна умова ≥снуванн¤ письменника, ¤к реальну людину ≥ персонажа, це ун≥кальний ≥нструмент, здатний знайти й наочно пред'¤вити аудитор≥њ зруйнован≥ життЇв≥ ≥ ≥сторичн≥ зв'¤зку. ѕроблема абсурду представл¤Їтьс¤ вкрай ≥стотною. «ощенк≥вський матер≥ал Ч абсурдн≥ структури повс¤кденност≥. “а коли мене ц≥каво тут ≥нше: тексти «ощенка загалом ≥ театр Ч зокрема Ч це х≥ба що абсурд, уз¤тий в рамку, в лапки, представлений вс≥м наочно, з≥ сцени, публ≥чно Ч ¤к екзистенц≥йна ≥ водночас суто конкретна, життЇва, соц≥ально закр≥плена категор≥¤ Ч ¤к непорушне пристр≥й побуту, бутт¤. “еатр «ощенка Ч спроба знайти ключ≥ до цим абсурдним пристро¤м ≥ ¤к парадоксально, Ч в≥дшукати њхн≥ закони. ” цьому сенс≥, суто, майже хвороблива л≥тературн≥сть, потреба у л≥тератур≥ у «ощенка Ч одне ≥з шл¤х≥в до розгадки. «ощенка необх≥дн≥ л≥тературн≥ п≥знавальн≥ знаки, готовий л≥тературний св≥т з≥ своњми твердоњ ≥Їрарх≥Їю, ц≥нн≥сноњ закрепленностью, необх≥дний, щоб њњ допомогою ор≥Їнтуватис¤ в абсурдному мире.
ѕредыдуща¤ —ледующа¤
© ћ. «ощенко, 1926 г.
|
