|
Предыдущая Следующая
Отже, до середини 20-х світ Зощенка — це світ всеперемагаючого «звіриного» — антикультурна від — початку, яке тріумфує як у його розповідях (образ Некультурного оповідача)^ і у повістях про «неживих» інтелігентів. Тоді ж починається важка праця письменника по подоланню цього «звіриного» мира.
Отже, можна дійти невтішного висновку, що обидві мотиву, які виникли у «допечатный» період, згодом були дуже плідними. Їх тягнуться нитки не лише у «Сентиментальним повістям», а й далі — до «Повернутої молодості» і особливо — до «Перед сходом сонця», присвяченій боротьбі про те «викличному звіром» у людині, якого молодий Зощенка відкриває філософському есе «Боги дозволяють» (1918).
Той Ніцшеанський культ життя, мабуть, зумовив і зощенковскую концепцію літератури, орієнтовану на «життя», а чи не на «мертві» культурні зразки. У записнику зболені Зощенка «до-печатного» періоду знаходимо запись:
«Інші слова старіють настільки, що вимовляють нами, як формули, не викликаючи ніякого художественого враження. Інші слова вмирають цілком. Їх запах тління і найбільшої непристойності». «Життя залишила літератури», — помічає майбутній письменник в начерках до книжки «У». «Пожвавлення» мертвої культури та перемога над «звіром» у собі стають головними завданнями Зощенко.
У своїй книжці про Михайла Зощенка Дм. Молдавський стверджує, що Зощенка — письменник, «який пройшов шлях від прози Миколи Гоголя до прози Олександра Пушкіна». Було б точніше, що Зощенка — письменник, який активно розвивав радянське літературне міфотворчість у тому, що «життєрадісний» і «мужній» Пушкін є справжнім провісником соціалістичного реалізму, тоді як «складний» і «заплутаний» Гоголь, по суті, чужий йому. У цьому вся мифотворчестве, опиравшемся на думки, розвинені вже Костянтином Леонтьев і Василем Розановым також йдеться у тому, що пушкінська лінія не знайшов собі гідного продовження у другій половині ХІХ століття, всю талановитість і навіть геніальність окремих блискучих представників на той час. Тільки з приходом Максима Горького це положення змінилося. Основоположник (родоначальник) російської класичної літератури знайшов наступника в основоположника (родоначальнику) соціалістичного реализма.
Предыдущая Следующая
© М. Зощенко, 1926 г.
|
