|
Предыдущая Следующая
Відомо, що «класичному» і «научно-художественному» періодам творчості Зощенка передував так званий «рукописний» період, який просували до 1921 року. На погляд, ці не що публікувались за життя автора тексти не нагадують те, що писав Зощенка згодом —ні з мови, орієнтованому скоріш на символістську традицію, ні з жанровій складу (критичні статті, філософські есеї та статті казки, ліричні фрагменти, віршовані епіграми). Проте саме ранньої прозі почасти формується той «репертуар» сюжетів і обмовок персонажів, який розроблятися у 1920-ті, 30-ті і навіть 40-ві годы.
Спробуємо підгледіти за появою та розвитком у мистецькому світі «допечатного» Зощенка двох мотивів — «звіра» і «неживого людини». Як відомо, у формуванні поглядів Зощенка великій ролі зіграла філософія Жебраки, книжки якого він зараховував до «любимейшим». Ницшевские розмірковування про цивілізації і варварстві, про «волі до життя», очевидно, не просто вплинули на творчість Зощенка, а й багато в чому визначили весь його письменницький шлях. Зощенка усвідомлює трагічну дисгармонію здорового, але аморального і нерефлектирующего «варварства» і рефлектирующей, тонкої, але «нездорової» і була приречена інтелігентської цивілізації. Пошук «позитивного початку», синтезуючого ці дві полюси в гармонійний ідеал, і став, на мою думку, рушійною пружиною еволюції Зощенка. У художньому світі Зощенка ці дві полюси реалізувалися у двох мотиви — «звіра» і «неживого людини». Слід відразу відзначити, що лексеми, які Зощенка використовують у системі номінацій двох типів відповідних персонажів, пов'язуються з ницшевским поняттям «життя» і «волі до життя»: «варварське» Зощенка називає «живим», «тваринам», здоровим, звірячим (до речі, слово варвари теж зустрічається — наприклад, у статті про Блока). Також використовуються слова владар і хам. «Я не люблю вас, мій владар», — каже автор радянському чиновнику в фейлетоні, названий таким твердженням. Про «волі до руйнації» каже Зощенка у ранній статті про Маяковського, а листі до Ядвізі, датованому навесні 1920 року пише: «Пам'ятаєте, Ядвіга, я сміявся колись і говорив вам: — Якби був жінкою, я закохався в людини із величезними ручищами, в сильного звіра, енергійного і впертого, щоб цілком відчувати сильну його волю, що він створив мені жизнь».
Предыдущая Следующая
© М. Зощенко, 1926 г.
|
