|
Предыдущая Следующая
Повість «Талісман», у своєму лжеромантическом, цебто в самому справі просвітницькому і антиромантическом заголовку, з забобонами, забобоном і фаталізмом. Вже вона заслуговує місце серед «Повістей Белкина», высмеявших «містицизм» в «Гробовщике» і «релігійний детермінізм» в «Станційному доглядачі» (де «блудна дочка» знаходить щастя всупереч батьківським і біблійним заборонам та інших наставлянь). У «Талісмані» спочатку розповідають, як лейтенант Б. відмовляється від дуелі з ротмістром свого полки та як і той, радраженный надміру і твердо який вирішив битися за будь-яку ціну, вирушає додому чистити пістолети. Під час цієї процедури він випадково вбиває себе пострілом, як і раніше, що він, як відомо, носив свій талісман. Зрозуміло, що ротмістр зробив дурість, сліпо довіряючи талісмана і забувши обережності в обходженні з вогнепальною зброєю. Зрозуміло й те, що ротмістр також сліпий, як та її товариш по долі — лермонтовський фаталіст. Сліпа віра у фатум, яка з'єднує ротмістра і Вулича — просто дурість. Так відбуває о цьому пародическом творі Зощенка. Але це єдиний елемент в шостий повісті Белкина—Зощенко.
«Талісман» пародіює класиків ХІХ століття, занадто увлекшихся «психологією» і «містикою», й у головною — любовної — інтризі повісті. Виявляється, що лейтенант Б. колись був молодий джиґуном й у традиціях типового аристократа-офицера (такого, наприклад, як Вронський) затіяв «роман» з свого полкового командира — Варенькой Л. Та, почувши, що за чергову дурну дуель її коханого розжалували в солдати, прожогом вирушає до полк, де він, як Ганна Кареніна на перегонах, цілком втрачає самовладання; відбувається страшна сцена з чоловіком, яка заважає, проте, Вареньке податися побачення з коханцем. На прощання дарує йому талісман. Саме тоді оголошують прибуття великого князя в полк для р?здачи орденів нижнім чинам, схильним до фінансовий боєць і з Наполеоном. Бідний полковий командир після сцени із дружиною неспроможна пригадати жодного прізвища, крім прізвища свого суперника, й у розпачі вимовляє її. Розжалуваний лейтенант отримує орден, не убивши ніколи з ворогом. Проклинаючи свій занадто дієвий талісман, він вирушає війну, вирішивши заслужити орден героїчними подвигами і собі звання офицера.
Предыдущая Следующая
© М. Зощенко, 1926 г.
|
